Підготовка до ЗНО

12.10.2020. Підготовка до ЗНО

Псевдоніми: 

Григорій Квітка-Основ’яненко –Квітка Григорій

Марко Вовчок – Вілінська Марія

Іван Нечуй-Левицький – Левицький Іван Панас Мирний – Рудченко Панас

Іван Білик – Рудченко Іван

Іван Карпенко-Карий – Тобілевич Іван

Микола Садовський – Тобілевич Микола

Леся Українка – Косач Лариса

Олександр Олесь - Кандиба Олександр

Олег Ольжич – Кандиба Олег

Микола Хвильовий – Фітільов Микола

Остап Вишня – Губенко Павло

Іван Багряний – Лозов’ягін (Лозов’яга) Іван Юрій Клен – Бурґгардт Освальд

Присвяти: 

М.Коцюбинський – «Intermezzo» (Кононівським полям) 
Т.Шевченко – «Кавказ» (іскрєннєму моєму Якову де Бальмену)
«Гайдамаки» (Григоровичу на пам'ять 22.04.1838) 
«Катерина» (Жуковському) 
М.Хвильовий – «Я (Романтика)» («Цвітові яблуні») 
Г.Тютюнник – «Три зозулі з поклоном» (Любові всевишній) 

О.Кобилянська – «Земля» (Юліанові Я.Кобилянському, батькові)

Празька школа: Євген Маланюк 
Шістдесятники: Василь Симоненко, Іван Драч, Григір Тютюнник, Ліна Костенко 
Письменники-емігранти: І. Багряний, Є. Маланюк, У. Самчук, В. Барка, Т. Осмачка, О. Олесь 
Дисиденти: Василь Стус 

Стопи: двоскладові: хорей ( U —́ );

ямб ( —́ U ); спондей ( —́ —́ ); пірихій ( U U ) 
трискладові: дактиль ( —́ U U );

амфібрахій ( U —́ U ); анапест ( U U —́ ) 

Види лірики: 
1) громадянська (політична) – опис подій суспільно-політичного життя; оспівування відомих історичних осіб, виявлення патріотичного почуття, любов до Батьківщини; 
2) філософська – відображення проблем буття людини та суспільства (життя і смерть, любов і ненависть, призначення людини у світі); 
3) пейзажна – роздуми і почуття поета, викликані картинами та явищами природи; 
4) інтимна – переживання героя, пов’язані з його особистим життям. 

Де розгортаються події: 

1)у Тополівці – Україна в огні 
2)у Харкові – Мина Мазайло 
3)у Семигорах – Кайдашева сімя 
4)у Пісках – Хіба ревуть воли як ясла повні 
5)в Україні, Сибіру й Петербургу – Сон 
6)біля Кононівки – Інтермеццо 
7)на хуторі Хмарище, у Києві, Ніжині – Чорна рада

8)в Умані – Гайдамаки

9)у Полтаві – Наталка Полтавка

10)на Гуцульщині, Криворівне – Тіні забутих предків

11)Савур Могила – ой Морозе, Морозеньку

12)Жовті Води – Чи не той то хміль…

13)Волинь – Лісова пісня

14)у степу під Компаніївкою - Вершники

Цитати: 
Іван Вишенський 
«Наближається до кращих взірців барокового стилю» Д. Чижевський 
Іван Котляревський

«Вважають зачинателем нової української літератури», «Наталка Полтавка започаткувала нову українську драматургію, написану живою розмовною мовою, побудовану на засадах народності»

Григорій Квітка-Основ’яненко 
Т.Шевченко вважав Г. Квітку-Основ’яненка «батьком нової української прози»
Тарас Шевченко 
«Він був сином мужика і став володарем в царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культурі» І. Франко 

«Любити Шевченка – любити Україну, любити Україну – любити Шевченка» Вересаєв

«Утни батьку, щоб нехотя на весь світ почули, щ діялось в Україні» - слова Т.Шевченка до Основ яненка.

«Кавказ – це огниста інвектива проти темного царства, становища загальнолюдського» І.Франко

«Не вмирає душа наша, не вмирає воля»-Т.Шевченко «Кавказ»
Пантелеймон Куліш 

«Один із довершеніших історичних творів в українській літературі»
«Куліш – перворядна зірка в нашому письменстві, великий знавець української мові, а притім добрий знавець язиків і літератур європейських народів» І. Франко 

Марко Вовчок 
«Основоположниця дитячої української прози» 

Іван Нечуй-Левицький 
«Колосальне всеобіймаюче око всієї Правобережної України» І.Франко

«Арена людських пристрастей» Євген Гуцало про «Кайдашеву сім ю»

«жодна література світу не має такого правдивого, дотепного, людяного, сонячного, хоч дещо і захмареного тугою за кращим життям твору про селянство»  М.Рильський про першу соціально-побутову повість.
Панас Мирний 

Разом з Іваном Біликом писали перший соціально-психологічний роман

«Будинок с багатьма прибудовами і надбудовами зробленими неодночасно…» О.Білецький про композицію «Хіба ревуть воли…»
«Корифей української прози» 

Іван Франко

«Написав другий заповіт українському народові» Ю.Шевельов про «Гімн»
Ольга Кобилянська 
«Гірська львиця» 
«Велика українська письменниця, бо час нічого не заподіяв її творам, а тільки утвердив їх в нашому народі» В. Земляк 
«Пишна троянда в саду української літератури» М. Старицький 
Михайло Коцюбинський 
«Сонцепоклонник» 
«Його проза - це синтез народності і гуманізму, воістину загальнолюдського масштабу інтереси, глибинність естетичного змісту, рівне мислення, вивершеність образів, найяскравіші грані майстерності, завдяки чому твори Коцюбинського – це і духовний образ, і суть буття народу, його жива історія, великі гуманістичні уроки, мрія про будучину» П. Кононенко

«Іван та Марічка – українські Ромео ї Джульєта» 

Василь Стефаник

«Бетховен українського села»

Павло Тичина 

«Шукання й шукання, праця і вимогливість, і, нарешті, вміння з безконечного плину образів відібрати найсвіжіший, наймісткіший, наймузикальніший» О. Гончар 
Володимир Сосюра 
«Глибинно-бентежний березень та замріяно прозорий вересень» М. Стельмах 
Микола Хвильовий 
«Основоположник української прози ХХст.» 
Остап Вишня 
«Король українського тиражу» 
«Остап Вишня – справжній мисливець і при тому поет полювання» М. Рильський 

«Хай живуть зайці!» - життєве кредо
Андрій Малишко 
«Солов’яне серце України» 
Іван Драч 
«Сонячний поет» 
Василь Стус 
«Поезія Василя Стуса – наскрізь людська і людяна, вона повна піднесень і падінь, одчаїв і спалахів радості, прокльонів і прощень, криків болю й скреготів зціплених зубів, зіщулень у собі і розкривань безмежності світу» Ю. Тевельов 
«Цільність і всеохопність… патріотизму» М. Коцюбинська 
Є. Маланюк 
«Імператор залізних строф» 

Афоризми Григорія Сковороди:

Що може бути солодше за те, коли любить і прагне до тебе добра душа?

Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.

Хіба розумно чинить той, хто, починаючи довгий шлях, в ході не дотримує міри?

Не все те отрута, що неприємне на смак.

Добрий розум, робить легким будь-який спосіб життя.

Бери вершину і матимеш середину.

З усіх утрат втрата часу найтяжча.

Безумцеві властиво жалкувати за втраченим і не радіти з того, що лишилось.

Ти не можеш віднайти жодного друга, не нашукавши разом з ним і двох-трьох ворогів.

Більше думай і тоді вирішуй.

Скільки зла таїться всередині за гарною подобою: гадюка ховається в траві.

У тих, хто душею низький, найкраще з написаного і сказаного стає найгіршим.

Визначай смак не по шкаралупі, а по ядру.

Одне мені тільки близьке, вигукну я: о школо, о книги!

З видимого пізнавай невидиме.

Щасливий, хто мав змогу знайти щасливе життя. Але щасливіший той, хто вміє ним користуватись..

Не досить, щоб сяяло світло денного сонця, коли світло голови твоєї затьмарене.

Звірившись на море, ти перестаєш належати сам собі.

Мудрець мусить і з гною вибирати золото.

Хіба не любов усе єднає, будує, творить, подібно до того, як ворожість руйнує?

Сліпі очі, коли затулені зіниці.

Як ліки не завжди приємні, так і істина буває сувора.

Все минає, але любов після всього зостається.

Кому душа болить, тому весь світ плаче.

Тоді лише пізнається цінність часу, коли він втрачений.

Коли ти твердо йдеш шляхом, яким почав іти, то, на мою думку, ти щасливий.

Всяка їжа і пиття смачні й корисні, але треба знати час, місце і міру.

Без ядра горіх ніщо, так само як і людина без серця.

Краще голий та правдивий, ніж багатий та беззаконний.

Солодке пізнає пізніше той, хто може проковтнути неприємне.

Не любить серце, не бачачи краси.

Що вподобав, на те й перетворився.

Не за обличчя судіть, а за серце.

Хіба може говорити про біле той, котрому невідоме, що таке чорне?

Світло відкриває нам те, про що ми у темряві лише здогадувалися.

Не може не блудити нога твоя, коли блудить серце.

Чи не дивина, що один у багатстві бідний, а інший у бідності багатий?

Не називай солодким те, що породжує гіркоту.

Не все те недійсне, що недосяжне дитячому розумові.

Істина спалює і нищить усі стихії, показуючи, що вони лише тінь її.

Невже ти не чув, що сини віку мудріші від синів дня?

Не розум від книг, а книги від розуму створились.

 

Перший:

-твір нової української літератури: «Енеїда» І.Котляревського

-драматичний твір: «Наталка Полтавка» І.Котляревського

-прозовий твір: «Маруся» Г.Квітки-Основ*яненко

-історичний рома: «Чорна рада» П.Куліша

-соціально-побутова повість: «Кайдашева сім*я» І.Нечуй-Левицького

-соціально-психологічний роман: «Хіба ревуть воли…» П.Мирного

-урбаністичний роман: «Місто» В.Підмогильного

 

Романи:

-«Чорна рада» П.Куліш

-«Хіба ревуть воли…» П.Мирний

-«Маруся Чурай» Л.Костенко

-«Вершники» Ю.Яновський

-«Місто» В.Підмогильний

-«Тигролови»  І.Багряний

 

Повісті:

-«Маруся» Г.Квітка-Основ*яненко

-«Кайдашева сім*я» І.Нечуй-Левицький

-«Земля» Ольга Кобилянська

-«Тіні забутих предків» М.Коцюбинський

 

Оповідання:

-«Максим Гримач» Марко Вовчок

 

Кіноповісті:

-«Зачарована Десна» О.Довженко

-«Ункаїна в огні» О.Довженко

 

Новели:

-«Камінний хрест» В.Стефаник

-«Інтермецо» М.Коцюбинський

-«За мить щастя» Олесь Горнар

-«Три зозулі с поклоном» Григір Тютюник

-«Момент» В.Виниченко

-«Вершники» Ю.Яновський

-«Я(Романтика)» М.Хвильовий

 

Драми:

-«Наталка Полтавка» І.Котляревський

-«Мина Мазайло» М.Куліш

-«Лісова пісня» Леся Ураїнка

-«Мартин Боруля» І.Карпенко-Карий

 

 

 

Поеми:

-«Мойсей» І.Франко

-«Катерина», «Гайамаки», «Кавказ», «Сон» Т.Шевченко

-«Енеїда» І.Котляревський

 

Вірші:

-«Де лібертате», «Всякому місту…» Г.Сковорода

-«До Основ*яненка», «І мертвим, і живим…», «Заповіт», «Мені однаково…» Т.Шевченко

-«Гімн», «Чого являєшься мені у сні» І.Франко

-«Контра спем сперо» Леся Українка

-«Блакитна Панна» М.Вороний

-«Чари ночі», «О слово рідне! Орле скутий!...» О.Олесь

-«О панно Інно», «Арфами, арфами…», «Ви знаєте як, липа шелестить…» П.Тичина

-«Молюсь і вірю» М.Рильський

-«Любіть Україну» В.Сосюра

 -«Різдво» Богдан-Ігор Антонич

-«Пісня про рушник» А.Малишко

-«Лебеді материнства» В.Симоненко

-«Як добре те, що смерті не боюсь я…», «О земле втрачена…» В.Стус

-«Балада про соняшник» І.Драч

-«Страшні слова…», «Українське альфреско» Л.Костенко

-«Стилет чи стилос?» Є.Маланюк

 

НАПИСАННЯ ТВОРУ-РОЗДУМУ.

·        Я вважаю,….

·        Мені здається, що….

·        На мою думку….

·        На моє переконання,….

·        Мій погляд на цю проблему такий:…

 

Аргументи:

·        Я так вважаю, тому що….

·        Чому я так думаю? Тому що….

·        Аргументом на користь моєї думки може бути те, що….. ...

До того ж….

·        Довести своє твердження я можу такими аргументами: по-перше,…., а по-друге,…..

·        На користь моєї думки можу навести такі аргументи:….

·        Моє переконання грунтується на тому, що, по-перше…., а по-друге,…..

·        Хоч моя думка, можливо, видається дивною, спрою перконати вас такими аргументами:….

 

Приклади:

·        Скарбниця світової літератури дає багато прикладів щодо порушеної проблеми.

·        На згадку приходить образ героя…

·        У зв’язку з порушеною проблемою хочеться згадати твір…

·        Яскравим прикладом саме такого розуміння……особисто для мене є…..

·        Проблема….. дуже актуально., тому багато прикладів для її розв’язання дає саме життя.

·        Говорячи про…., не можна не згадати….

·        Повертаючись до думки про…., можу навести такий приклад:….

·        Як я вже зазначав,….

·        Щодо цього яскравим прикладом є образ….з твору….

·        Тема мого роздуму порушується у творі…. Там…..

·        Найкращою ілюстрацією такого розуміння проблеми є герой….з твору…..

·        Історія також дає багато прикладів….

·        Один із них…..

·        Згадаймо постать видатного…..

·        Захоплює цого….

·        Хоча мій власний життєвий досвід ще порівняно малий, можу сказати, що….

·        Хочу навести приклад із власного життя….

 

Висновок:

·        Отже,можна дійти висновку, що….

·        Підсумовуючи, можна зазначити:…..

·        Таким чином, можна зробити висновок, що….

·        Отже, бачимо, що….

·        На завершення свого роздуму, підсумую:…..

 

Вирази-зв’язки:

·        По-перше, по-друге….

·        Повертаючись до думки про…., хочу зазначити, що….

·        Як я вже стверджував,….

·        Як уже зазначалося,….

Як можна побачити

З 2021 року буде два типи ЗНО: українська мова й українська мова та література

Четвер, 23 липня 2020, 14:40

50651

15

8

Цього року ЗНО з української мови та літератури припиняє своє існування у тому вигляді, яким було всі ці роки. З 2021 тестування матиме новий формат.

Про це під час засідання експертної комісії при Українському центрі оцінювання якості освіти повідомив в.о. директора УЦОЯО Валерій Бойко, – пишуть Українські Національні Новини. 

“Що стосується української мови та літератури... З 2021 року фактично у тому форматі, у якому існує тест з української мови та літератури вже багато років, він припинить своє існування. З 2021 року, відповідно до наказу про деякі питання проведення ЗНО у 2021 році і на виконання одного з пунктів дорожньої карти з реалізації статті 7 Закону України "Про освіту“, абітурієнти будуть працювати з двома типами сертифікаційної роботи”, – зазначив він.

Так, зі слів Бойка, ЗНО з української мови ділитиметься на два типи, залежно від подальшого напряму підготовки абітурієнта.

“Перший – це українська мова, яка буде укладатися, відповідно до програми ЗНО з української мови та літератури і міститиме завдання, рівні стандарту. Результати виконання цього тесту будуть зараховуватися як оцінка за ДПА, також буде враховуватися для вступу до закладів вищої освіти на природничі, математичні, технічні напрями підготовки. Другий тест – українська мова та література, який міститиме завдання попереднього тесту з української мови, завдання, рівні стандарту, результати виконання частини цього тесту також будуть зараховуватися як ДПА за курс повної загальної середньої освіти, повне виконання завдань тесту з української мови і літератури будуть використовуватися під час вступу до закладів вищої освіти на гуманітарні напрями підготовки”, – пояснив Бойко. 

Блок №1

Установити за цитатою образ героя, інформацію про твір.

№	Цитата / портретна характеристика	Ім’я героя/ образ	Твір	Автор	Жанр
1	«Вона була вже немолода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та блідим лицем».
2	Не хотіла-с іти на цу Канаду, то підемо світами і розвіемоси на старість, як лист по полі. Бог знає, як з нами буде...
3	Бог дасть, дочку пристрою, тоді заживу настоящим дворянином: собак розведу, буду на охоту їздить, у карти грать.
4	Мій фах вибагливий, і жадає зараз для себе нестісненої волі. А що я привикла віддавати музиці самі необмежене свобідні почування, то тут мішав би мою душу вічний неспокій і підозріння, що розстроюю іншим нерви і впливаю погано на моє окруження, а того я не хотіла би!.. Я потребую спокою, що випливає з замилування до музики і гармонії в відносинах, передусім — гармонії!
5	Чорне кучеряве волосся, заквітчані польовим квітами, чудово вилося коло білого чола; тоненькі пасма того чорного, але полискуваного хмелю, спадали на біле, рум’яне личко; очі оксамитові, чорні… Дві чорні брови, мов дві чорні п’явки, повпивалися над очима…
6	Знайся кінь з конем, а віл з волом
7	На небі сонце — серед нив я. Більше нікого. Йду. Гладжу рукою соболину шерсть ячменів, шовк колосистої хвилі. Вітер набива мені вуха шматками згуків, покошланим шумом.
8	Побачу ото неправильно писану афішу, вивіску або таблицю — і досади тобі на цілий день. А які жахливі афіші трапляються, як перекручують українську мову...
9	.. воістину моя мати — втілений образ тієї надзвичайної Марії, що стоїть на гранях невідомих віків. Моя мати — наївність, тиха жура і добрість безмежна.
10	А шворку я петлею за руку запетлював. Як смиконув він зразу, якби був я не вхопився за човен, лазили б ото по мені раки.
11	Браття і дружино! Лучче ж би потятим бути, аніж полоненим бути
12	Я сама, синку, довго не могла звикнути, не по-нашому це. Але ж це ми тільки тут так. А як жили в селі... Тепер це містечко, Києвом зветься... Так там, та й у всіх наших селах тутешніх, хати білені зокола, як на Україні.
13	Один був …, царьок нешпетний, З Латином у сусiдствi жив, Дочцi i матерi прикметний, I батько дуже з ним дружив. Не в шутку молодець був жвавий,Товстий, високий, кучерявий,Обточений, як огiрок;I вiйська мав свого чимало, I грошикiв таки бряжчало,Куди не кинь, був … царьок.
14	«Був він син паволоцького попа, по прізвищу Чепурного, учився в Київській братській школі, і вже сай вийшов був на попи. Як же піднялись козаки з Остряницею, то і він устряв до козацького війська; бо гарячий був чоловік Шрам і не всидів би у своїй парафії, чуючи, як іллється рідна йому кров за безбожний глум польських консистентів ,і урядників над українцями, за наругу католиків і унітів над греко-руською вірою.»
15	«Його Палагна була з багацького роду, фудульна [горда, пихата, зарозуміла], здорова дівка, з грубим голосом й воластою шиєю».Любила вона багате, пишне вбрання, але була добра ґаздиня і помагала у щоденних турботах чоловікові.»
16	«Вiн був високий i худий, i чоло в нього високе, хвилясте довге волосся сиве, а борода бiла. I була в нього велика грижа ще з молодих чумацьких лiт. Пахнув дiд теплою землею i трохи млином. Вiн був письменний по-церковному i в недiлю любив урочисто читати псалтир. Нi дiд, нi ми не розумiли прочитаного, i це завжди хвилювало нас, як дивна таємниця, що надавала прочитаному особливого, небуденного смислу.»
17	«Я, главковерх чорного трибуналу комуни, — нікчема в його руках (доктора Тагабата), яка віддалася на волю хижої стихії».
18	«…ви берете з собою рушницю…набої і всілякий інший мисливський реманент, без якого не можна правильно націлятись, щоб бити без промаху, а саме: рюкзак, буханку, консерви, огірки, помідори, десяток укруту яєць, стопку…»
19	«Як дівчина… ба ні, хутчій як панна, бо й руки білі, і сама тоненька, і якось так убрана не по-наськи…»
20	..ходив усе зібганий у поясі, а люди прозвали його Переломаний. Але хоч той горб його переломив, то політки давав добрі. ... бив палі, бив кілля, виносив на нього тверді кицки трави і обкладав свою частку довкола, аби осінні і весняні дощі не сполікували гною і не заносили його в яруги. Вік свій збув на тім горбі.